ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Перші спогади про організацію судових органів Закарпатської України були виражені у Декреті Народної Ради Закарпатської України.

У період з моменту визволення від німецької окупації до 1947 р. найвищим органом державної влади в Закарпатській Україні була Народна Рада Закарпатської України, обрана наприкінці листопада 1944 р.. Народна Рада видавала декрети, постанови і розпорядження.

Ці акти стосувалися всіх галузей господарства, всіх аспектів суспільного життя Закарпатської України.  

 Підписані правові акти вступали в силу з дня їх опублікування у спеціальному друкованому органі Народної Ради – Віснику Народної Ради Закарпатської України. Вісник виходив з жовтня 1944 р. по січень 1946 р., до часу, коли Указом Президії Верховної Ради СРСР була утворена Закарпатська область у складі УРСР, і на територію Закарпаття поширилось законодавство УРСР.

Так, Спеціальний суд Закарпатської України при Народній Раді засновано Декретом № 22 від 18 грудня 1944 року. 

Завданням суду було здійснювати охорону нових демократичних порядків і вести боротьбу з державними злочинами як найбільш небезпечними для народного демократичного ладу. Цим декретом були позбавлені чинності всі закони і розпорядження, які діяли на Закарпатті до встановлення народної влади.

Спеціальний суд складався з обраних Народною Радою голови, заступника голови і членів суду. Його вироки вважалися остаточними, але смертні вироки потребували затвердження Народною Радою.

На підставі Декрету №33 від 12 січня 1945 р. у всіх округах і містах Закарпаття були створені народні суди, що обиралися відповідними Народними комітетами і затверджувалися Народною Радою строком на три роки.

Згідно з декретом всі справи розглядалися в народному суді з участю народних засідателів, що як новий демократичний принцип організації дійсно народного суду мало надзвичайно велике значення. Вищою судовою інстанцією встановлювався Вищий народний суд, який обирала Народна рада.

Порядок діяльності Народних судів регулювався Тимчасовою інструкцією в кримінальних справах і Тимчасовою інструкцією в цивільних справах. Обидві інструкції були затверджені Народною Радою Закарпатської України 22 січня 1945 р. і на той час заміняли процесуальні кодекси.

Народна Рада Закарпатської України, виконуючи волю народу, яка виражена в Маніфесті 1-го З”ізду Народних Комітетів Закарпатської України, для захисту демократичних прав, та щоб навести нормальний порядок в країні слідуючим Декретом постановляє організувати судові органи Закарпатської України, створивши нову демократичну систему Народних судів. Було організовано Народні Суди в кожній адміністративній окрузі в складі одного, або більше постійних народних суддів, з яких один є головою суду і народних засідателів.Народні Суди розглядали всі кримінальні і цивільні справи, за винятком тих, які віднесені до підсудності Спеціального або Вищого Народного Суду Закарпатської України, або до компетенції адміністративних органів, в складі одного постійного народного судді і двох народних засідателів.Народні засідателі брали участь в розгляді справ, як члени колегії з правами, які належать суддям. В суді суддя розглядав одноособово: справи неспірного характеру, справи про видачу платіжного приказу, справи про розлуку супружжя, справи про грошові позови, коли ціна позову не перевищує 1000 П.

Народні судді обиралися Окружними та Міськими Народними Комітетами з людей, що користуються довір”ям народу, до кінця віддані справі народу і затверджуються Народною Радою Закарпатської України, а народні засідателі обиралися Сільськими і Міськими Народними Комітетами по 30-50 чоловік для кожного Народного Суду. Народні засідателі брали участь в розгляді справ по черзі.

Народні судді обираються на строк трьох років, а народні засідателі на строк одного року, але могли бути відкликані достроково Народною Радою.

Для всієї території Закарпатської України організували Вищий Народний Суд з перебуванням в місті Ужгороді.Суд обирався Народною Радою Закарпатської України в складі Голови, двох його заступників, не менше чотирьох членів, та народних засідателів не менше 30 чоловік, які закликаються до участі в розгляді справ по черзі.

Голова Вищого Народного Суду може вилучити від Народного Суду і взяти до розгляду в Вищому Народному суді кожну справу, якщо визнає, що справа має важливе значення.

На судові вироки і рішення Народних Судів, особи, які брали участь у справі, подавали касаційний протест в кримінальних справах до 5, а в цивільних справах до 15 днів.

Оскаржені вироки і рішення Народних Судів розглядав Вищий Народний Суд, як Суд другої інстанції, в складі трьох постійних суддів.

Судді були незалежними, підкорялися тільки закону і керувалися своєю совістю.

Вироки і рішення судів виголошувалися в імені Народа Закарпатської України.

Судочинство велося українською мовою при рівноправності руської мови з забезпеченням перекладчиків для тих, які не володіли цими мовами.

Цей декрет вступив в силу з 12 січня 1945 року.

До відомостей, які були зібрані і систематизовані в цих матеріалах, що відтворюють створення Великоберезнянського районного суду з часу Закарпатської України і до сьогодення, ввійшли як архівні матеріали, так і спогади та свідчення суддівських працівників того покоління.В розповіді подаються відомості про суддів, голів судів та працівників суду.

Безперечно, не все із діяльності того чи іншого періоду, суддівського керівництва знайшло відображення у цій розповіді. Іноді бракувало достовірних даних.

Документ про створення Великоберезнянського районного суду відсутній.

Однак місце розташування та умови роботи, які були в цей час вдалося здобути.

Перша будівля суду була розміщена на розборіжжі вулиць Шевченка та Тимошена,тобто на центральній дорозі, яка вела на залізничний вокзал.Перше приміщення суду з 1945 року зберіглося і діяло до 1988 року. Тобто, до тих пір, поки не був збудований новий будинок правосуддя, у лютому 1988 року суд перейшов у нове приміщення.

З архівних даних Великоберезнянського районного суду видно, що з 1946 по 1950 роки суддями були призначені: Березанич Юрій Андрійович та Гавран Федір Михайлович.Однак, їхні біографічні дані відсутні.

Зберігся штатний розпис Народного суду Вел. Березного.

Розглядалися в ті часи такі справи :

Дело о взискании штрафа с жителя с.Люта Пильник Михаила Юрьевича за нарушение правил уличного движения.

Дело о взискании алиментов с жителя с.Перечин Качерина Петра Петровича.

Дело по обвинению жителя Волосянка Русина Алексея и его жени Русин Еви в нанесении телесного повреждения Галушко Елене.

Дело по обвинению жителя с.Люта Гондорчина Василия Степановича в неуплате сельскохозяйственного налога.

Дело по обвинению жителя с.Волосянка Лютянского Ивана Николаевича в оскорблении личности.

Дело по обвинению жителя с.Люта Рада Ивана Семеновича в расхищении государственного имущества.

Протягом 1946-1950 років Народним Судом було розглянуто 270 справ.

Є дані, що рішенням Великоберезнянської окружної Ради депутатів трудящих від 10 січня 1952 року затверджено заступників народних судів першої та другої дільниці Великоберезнянського округа із числа народних засідателів, для виконання обов'язків народного судді під час його відсутності в зв"язку з хворобою, навчанням, відпусткою, і іншим, а саме:

а) для нарсуду 1-ої дільниці Великоберезнянського округу:

- Сич Надія Петрівна;

- Лисенко Іван Евсійович;

- Шіпош Иосиф Иосифович.

б) для нарсуду 2-ої дільниці Великоберезнянського округу:

- Левицька Ніна Андріївна;

- Моняк Олекса Олексійович;

• Тисянчин Іван Іванович.

Вдалося зібрати інформацію про одного із перших народних суддів, який пропрацював на посаді народного судді 20 років.

Народний суддя Великоберезнянського району

ЦЬОМА Михайло Юрійович

висунутий загальними зборами робітників та службовців

Великоберезнянського фаиерно-мебльового  заводу

та загальними зборами колгоспників сільгоспартілі ім.Леніна

Цьома Михайло Юрійович наро­дився в 1914 році в селі Малий Бе­резини, Великоберезнянського ра­йону, Закарпатської області, в сім'ї селянпна-бідняка.

В 1930 році закінчив народну школу. Починаючи з 1933 і до 1936 року тов. Цьома працює в сільсько­му господарстві. З 1936 по 1938 рік він служив у чехословацькій армії рядовим солдатом.

Перебуваючи в угорській армії, гов. Цьом а в грудні 1942 року пе­рейшов на бік радянських військ і в складі Чехословацького корпусу з 1944 по 1945 рік боровся проти німецько-фашистських загарбників

Після закінчення Великої Вітчиз­няної війни'тов. Цьома був демобі­лізований з лав чехословацької ар­мії і повернувся в рідне село Малий Березини. Тут він працював у сіль­ському господарстві до липня 1946 року.

В 1946 році тов. Цьома обираєть­ся секретарем виконкому Малобе-резнянської сільської Ради депута­тів трудящих.

Товариш Цьома член КПРС з 1950 року. В 1954 році він закінчує Харківську, юридичну школу.

В 1951 році виборці Великоберезнянщини обрали тов. Цьому народ­ним суддею Великоберезнянського району.

В наступних виборах народних суддів тов. Цьому Михайла Юрійо­вича висунуто кандидатом у народ­ні судді Великоберезнянського ра­йону.

Впродовж 20 років – з 1950 до 1970 року Михайло Цьома обирався на посаду народного судді Великоберезнянського району.

По його стопах пішли онуки, а саме: Цуга Юрій Юрійович, який пропрацював у Великоберезнянському районному суді помічником судді з 2002 року по 2004 рік та Цуга Василь Юрійович, який працював у Господарському суді Закарпатської області.

З Головного управління юстиції в Закарпатській області був витребуваний СПИСОК КОЛИШНІХ РАЙОННИХ НАРОДНИХ СУДДІ ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКОГО РАЙОННОГО НАРОДНОГО СУДУ

РІПИЧ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ, народився 27 грудня 1936 року в селищі Великий Березний, Великоберезнянського району Закарпатської області, освіта вища юридична, в 1960 році закінчив Львівський ордена Леніна державний університет ім. І.Франка, за спеціальністю правознавство, юрист.

Після закінчення університету Ріпич І.В. працював в органах прокуратури Закарпатської області на посаді слідчого. З квітня 1970 року працював адвокатом Велико Березнянської юрконсультації, а в грудні 1970 року його було обрано народним суддею Великоберезнянського районного народного суду, де працював до 1976 року, 11 квітня 1976 року виконавчим комітетом Іршавської районної ради депутатів трудящих Ріпич І.В. обраний суддею Іршавського районного народного суду, а з 16.04.1976 року затверджений головою Іршавського районного народного суду, де працював до 15.06.1979 року. В 1979 році призначений старшим консультантом відділу юстиції Закарпатського облвиконкому, а з 1980 року заступником начальника .

Після Ріпича Івана Васильовича посаду народного судді займав Балог Іван Іванович. Однак відомості про нього відсутні.

Слідуючим очолив суд Ониськів Михайло Миколайович.

Ониськів Михайло Миколайович

Випускник юридичного факультету (1981 р.)

Начальник Головного юридичного управління Укрзалізниці.Кандидат юридичних наук

Народився 14 вересня 1952 р. у с. Стриганці Стрийського району Львівської області.

У 1968 р. закінчив середню школу в рідному селі і вирішив здобути робітничу спеціальність у Стрийському СПТУ № 16. Після закінчення навчання Михайла призва­ли на строкову службу, яку він проходив на Чорномор­ському військово-морському флоті.

Свою трудову діяльність М. М. Ониськів розпочав газоелектрозварником на Стрийському склозаводі, де пропрацював два роки.

Бажання отримати вищу юридичну освіту, стояти на сторожі законності й правопорядку, а ще просто допома­гати людям у тяжку хвилину як правознавець, привело Михайла Миколайовича у 1975 р. на підготовче відділен­ня Львівського державного університету ім. І. Франка. Провчившись тут рік, він успішно склав вступні іспити і став студентом юридичного факультету цього престиж­ного вищого навчального закладу.

У 1981 р. М. М. Ониськів отримав диплом юриста і направлення на роботу за спеціальністю в органи юстиції Закарпатської області. Свою кар’єру правознавця Михайло Миколайович розпочав стажистом Ужгородського район­ного народного суду. Ониськів М.М. рішенням першої сесії Великоберезнянської районної Ради народних депутатів вісімнадцятого скликання від 01 липня 1982 року обраний народним суддею Великоберезнянського районного народного суду, з 20 червня 1982 року молодого спеціаліста призначили народним суддею Великоберезнянського районного народного суду Закарпатської області. На цій посаді М. М. Ониськів працював шість років, пропрацювавши по січень 1988 року.

Упродовж 1988–1993 рр. Михайло Миколайович обіймав посаду заступника начальника юстиції Закарпатської облдержадміністрації, а протягом 1993–1998 рр. — судді Закарпатського обласного суду.

У 1999 р. М. М. Ониськіва призначили директором судового департаменту Міністерства юстиції України, а в жовтні 2000 р. він перейшов на роботу до Комітету Вер­ховної Ради України з питань законодавчого забезпечен­ня правоохоронної діяльності, де до 2003 р. працював головним консультантом із питань юридично-наукового забезпечення секретаріату.

Упродовж 2003–2006 рр. Михайло Миколайович обіймав посаду директора Юридичного департаменту Мінтранс-зв’язку. За час роботи в цьому Міністерстві він здійснив вагомий вклад у розвиток та вдосконалення законодав­ства в галузі. За безпосередньої участі М. М. Ониськіва було підготовлено зібрання актів законодавства «Транспорт та зв’язок» у восьми томах, при Міністрестві створено третейський суд, а також систематизовано роботу з Вер­ховною Радою України в частині опрацювання законопро­ектів, що стосуються інтересів Міністерства, та з якісної підготовки матеріалів на засідання Кабінету Міністрів України. Ним постійно вживалися дієві заходи щодо під­вищення професійного рівня юридичних служб транс­портних галузей із захисту майнових та інших інтересів. М. М. Ониськів зумів зробити Юридичний департамент Мінтрансзв’язку центром правової культури, підготовки матеріалів, що стосуються діяльності Міністерства.

Ось уже понад два роки Михайло Миколайович пра­цює в Укрзалізниці. З 2006 р. він обіймає посаду началь­ника Головного юридичного управління. За цей час Ми­хайло Миколайович організував участь підлеглих у роз­робці Концепції та Державної програми реформуванння залізничого транспорту України. За його безпосередньо­го керівництва з високою ефективністю реалізовуються основні напрямки державної політики з питань управ­ління державним майном залізничної галузі. М. М. Они-ськів також зробив значний внесок у координацію робо­ти суб’єктів господарювання залізничного транспорту з питань отримання свідоцтв про право власності на не­рухоме майно та державних актів про право постійного користування земельними ділянками.

Нині Михайло Миколайович проводить значну робо­ту зі створення та впровадження єдиної автоматизованої системи обліку та управління майновими і земельними ресурсами залізничної галузі.

За високий професіоналізм, сумлінне ставлення до своїх посадових обов’язків у 2007 р. М. М. Ониськів був нагород­жений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Практичну роботу в органах виконавчої влади Михайло Михайлович успішно поєднує з науковою. У червні 2009 р. він здобув ступінь кандидата юридичних наук.

Завдячуючи судді Ониськіву М.М. у 1988 році була збудована і здана в експлуатацію будівля Великоберезнянського районного суду.

Після Ониськіва М.М. У 1988 році суддею працював Бойко Василь Іванович

Відомості про нього відсутні.

ВАШ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ, народився 26 грудня 1942 року в селі Медяниця Іршавського району, Закарпатської області, освіта вища юридична, у 1975 році закінчив Львівський ордена Леніна державний університет ім. І.Франко, юрист. З березня 1980 року по березень 1985 року Ваш М.І. працював суддею Ужгородського міського народного суду, з березня 1985 року по березень 1989 року - член Закарпатського обласного суду. Рішенням Закарпатської обласної Ради народних депутатів (першої сесії 21 скликання) 10.03.1989 року Ваш М.І. обраний народним суддею та призначений головою Великоберезнянського районного народного суду. Постановою Верховної Ради України від 04.03.1998 року голова Великоберезнянського районного суду Ваш М.І. обраний безстроково суддею Закарпатського обласного суду.

Після Ваша М.І. очолив Великоберезнянський районний суд Цибик Іван Йосипович.

Голова Великоберезнянського районного суду

І Закарпатської області

ЦИБИКА ІВАНА ЙОСИПОВИЧА

Народився 24 вересня1955 року в смт.Великий Березний Закарпатської області в сім”ї робітників З 1963 по 1973 рік навчався і Великоберезнянській середній школі Після закінчення школи працював на будівництві місцевого райпромкомбінату.З травня 1974 року по травень 1976 року проходив строкову військову службу.Після звільнення працював шліфувальником на Великоберезнянському заводі “ЕРСТЕД”. З 1976 по 1980 рік навчався в Харківському юридичному інституті, після запкінчення направлений на роботу в органи внутрішніх справ. З 11.08.1980 - 01.09.1983- слідчий, старший слідчий райвідділу внутрішніх справ, смт.В.Березний Закарпатської області.З 26.09.1983 - 01.04.1989 - адвокат юридичної консультації, смт.В.Березний Закарпатської області. З 01.04.1989 - 04.01.1995 - завідуючий відділом соціального забезпечення райвиконкому, смт.В.Березний Закарпатської області. З 10.01.1995 - 14.03.1997 - старший головний інспектор, заступник начальника відділу № 2 митного поста "Малий Березний" Ужгородської митниці, м.Ужгород Закарпатської області. З 01.09.1997 - 25.01.1999 - суддя В.Березнянського районного суду Закарпатської області. З 25.01.1999 - по т/час - голова Великоберезнянського районного суду Закарпатської області.

По його стопах пішли два сини Цибик Євген Іванович та Цибик Владислав Іванович і стали юристами.

Цибик Іван Йосипович уже 15 років очолює Великоберезнянський районний суд.

Нинійшій склад суду : голова суду Цибик Іван Йосипович, судді :Животов Євген Геннадійович та Лютянська Маргарита Степанівна.

Працівники Великоберезнянського районного суду:

Керівник апаратук суду - Івановчик Юрій Михайлович

Заступник керівника апарату суду -Симчо Віталіна Михайлівна

Помічник голови суду -Галигіна Жанна Валеріївна та Янковська Віталія Іванівна

Помічник заступника голови суду- Келешовчак Іванна Іванівна

Помічник судді — Полуян Мар”яна Василівна

Консультант суду -Бритова Марія Юріївна

Консультант суду з кадрової роботи -Караман Наталія Юріївна

Головний спеціаліст з матеріально-технічного забезпечення -Рогач Мар”яна Юріївна

Головний спеціаліст з інформаційних технологій- КеверОлександр Йосипович

Судовий розпорядникЗайченко Ярослав Станіславович та Вороняк Андріана Андріївна

Секретарі судого засідання: Тисянчин Мар”яна Василівна,Каналош Марина Василівна, Чорнякова Ольга Степанівна , Попович Лариса Михайлівна

Старший секретар суду- Ганчин Світлана Юріївна

Секретарі суду : Кутлик Галина Миколаївна, Попадинець Елеонора Іванівна

Друкарка -Данайканич Олеся Ігорівна

Прибиральниця- Риган Мар”яна Василівна

За 20 років існування суду було розглянуто:

кримінальних справ - 2280

цивільних справ - 13592

про адміністративні правопорушення — 6620