судової практики розгляду слідчими суддями Великоберезнянського районногно суду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження з моменту набрання КПК України законної сили.
Чинним КПК України вперше введено поняття «слідчий суддя», яким відповідно до п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З метою проведення узагальнення Великоберезнянським районним судом першої інстанції проведено комплексний аналіз справ, розглянутих слідчими суддями в порядку нового КПК за період з 21.11.2012 по 12.08.2013 року, строків та порядку їх розгляду, виявлення проблемних, спірних та неврегульованих чинним КПК процесуальних питань, недоліків, які допускаються органами досудового розслідування при підготовці та направленні до судів відповідних клопотань, дотримання процесуальних строків їх подачі та розгляду.
Слід відмітити, що будь-яких спірних та проблемних питань не виникає в діяльності слідчих суддів Великоберезнянсього районного суду.
На підставі інформації проведений комплексний аналіз отриманих даних, виведено статистичні дані щодо кількості клопотань та скарг, розглянутих слідчими суддями у вказаний період, а також визначено коло основних недоліків, проблемних, спірних та неврегульованих чинним КПК питань, що виникають під час процесуальної діяльності слідчих суддів і потребують невідкладеного вирішення та роз’яснення.
Так, станом на 12.08.2013 року з часу набрання чинності КПК України 2012 року – з 20.11.2012 року в провадженні Великоберезнянського районного суду перебувало 34 клопотань учасників кримінального провадження та органів досудового розслідування:
про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів.: 31 ;
про арешт майна: 1;
про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту: 2;
Поняття «заходи забезпечення кримінального провадження» чинним КПК вводиться вперше. Ці заходи застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи.
З проведеного узагальнення вбачається, що найбільша кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування заходів забезпечення кримінального провадження - 31 стосується розгляду клопотань органів досудового розслідування про тимчасовий доступ до речей та документів, з них 30 задоволено та 1 відмовлено.
Відповідно до ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів регламентований ст. 163 КПК України.
Слідчими суддями було задоволено 30 клопотань вказаної категорії.
Не було повернено прокурору клопотань щодо тимчасового доступу до речей та документів протягом даного періоду.Судові рішення даної категорії справ не скасовувалися.
В ході проведення узагальнення встановлено, що в цілому ухвали слідчих суддів відповідають вимогам КПК щодо форми та змісту, містять належне обґрунтування висновків, посилання на норми кримінального процесуального закону, що регулюють відповідні правовідносини.
Чинним КПК до повноважень слідчого судді в порядку забезпечення кримінального провадження віднесено вирішення клопотань органів досудового розслідування про арешт майна.
Проведеним узагальненням встановлено, що незважаючи на незначну кількість розглянутих слідчими суддями справ вказаної категорії (1) у судовій практиці виникають певні труднощі з розглядом цих клопотань.
Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Відповідно до ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.
В ході проведення узагальнення встановлено, що у райсуді 1 клопотання слідчого судді про арешт майна було задоволено.Судове рішення даної категорії справ не скасовувалося.
Невелика кількість справ розглянута суддями за клопотанням слідчих про застосування запобіжних заходів Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
При вивченні судової практики слідчих суддів встановлено, що у районному суді 2 підозрюваним та обвинуваченим обираються запобіжні заходи у виді - домашнього арешту.
Інші клопотання щодо застосування запобіжного заходу до суду не надходил.
Домашній арешт:
Новелою у чинному КПК є такий вид запобіжного заходу як домашній арешт Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199 КПК. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим (ст. 181 КПК).
Таким чином, домашній арешт є альтернативою триманню під вартою. Виходячи з ідеї нового Кодексу та переліку запобіжних заходів, домашній арешт застосовується у тих випадках, коли застава є занадто м’яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.
Позитивним є також те, що новий КПК України чітко встановлює строки можливого застосування домашнього арешту - 2 місяці, при особливій необхідності, пов’язаній зі складністю кримінального провадження, може бути продовжений до 6 місяців, але зазначений строк є граничним. Зазначене стимулюватиме правоохоронні органи в стислі строки завершити досудове розслідування.
За звітний період слідчі судді розглянути 2 клопотання про застосування домашнього арешту, 2 з яких були задоволені.
Особливих проблемних питань, при розгляді клопотань вказаної категорії не виникало.
Апеляційне провадження по перевірці ухвал слідчого судді:
Відповідно до чинного КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді, постановлені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.1) ухвала про відмову у наданні дозволу на затримання (ч. 5 ст. 190 КПК);2) ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 183 КПК);3) ухвала про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 199 КПК);4) ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 181 КПК);5) ухвала про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 181 КПК).
Перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді передбачений у ст. 393 КПК.
Для вирішення питання про те, чи має особа право звертатись із апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, необхідно враховувати, чи стосується оскаржувана ухвала прав, свобод, інших інтересів особи, яка звертається із апеляційною скаргою.
Згідно з ч. 2 ст. 400 КПК подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, за винятком випадків, визначених у КПК (наприклад, ухвала слідчого судді, постановлена за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи у порядку ч. 6 ст. 591 КПК).
Слідчим суддям Великоберезнянського районного суду ухвали в апеляційній інстанції не оскаржувалися.
Висновки та пропозиції
Зважаючи на те, що чинним КПК вперше введено поняття «слідчий суддя», який наділений повноваженням здійснення судового контролю у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством України за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід вказати на те, що слідчі судді відіграють значну роль у підвищенні якості досудового розслідування та дотриманні прав, свобод учасників кримінального провадження, забезпеченні ефективного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень.
Кримінальним процесуальним кодексом визначено, що на підставі ухвали слідчого судді застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження (ст. 132). Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право здійснити судовий виклик, ухвалити рішення про привід, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна, затримання особи, запобіжні заходи, про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо.
Таким чином, слідчий суддя – це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні у кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.
Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях.
Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді вцілому якісно, в установлені строки розглядають клопотання слідчих та інших учасників кримінального провадження про забезпечення заходів кримінального провадження, дотримуються процесуальних строків розгляду цих клопотань, норм КПК України.
Інших проблемних питань не виникають.
Голова суду: І.Й.Цибик
_03_03.png)
